Ще сон тебе легенько лиш пригрів,
Пухнастих вій лежать тоненькі хворостинки,
Спокійний, тихий, рідний подих твій,
Від позіханнь в очах блискучі намистинки.
Ты спати не хотів. Ні! Ти ж не любиш спать!
Хіба ж я не могла це вже запам’ятати?
Та наступає нова ніч і мама кличе знов лягать.
Ох ці мами…ну що про них іще сказати…)
Так тепло біля тебе, що сил нема терпіти,
Чаруєш своїм сном, ледь втримаюся я.
Та ти, малюче, спи, а мама мусить бігти,
Бо повно в мами справ, таке наше життя.
Якби ж самого малечку ми всі це розуміли,
Що прийде час дорослий і буде не до сну.
З усмішкою себе я згадую в дитинстві,
«Пробач за вреднощі» своїй матусі я скажу.
Синочок рідний наш, спи солодко і крепко,
Рости здоровий і набирайся сил.
Я янголів попрошу, нехай глядять тебе тихенько.
Спасибі, Боже рідний, за щастя у сім’ї!
З побажанням добрих снів всім дітям і дорослим.
Евгения Пушкарук, ученица Марии Украинской, Россия, г. Санкт-Петербург
